👉 ふるさと納税
Японія, як і більшість інших країн світу, спостерігає сьогодні масовий відтік населення з регіонів до великих міст. Щороку, населення Токіо збільшується на ±100 000 людей — і це в той час, як загальна чисельність японців падає.
Ця ситуація не може не бентежити владу на місцях. Представники різних префектур скаржаться, що Токіо пожинає плоди їхньої важкої праці — регіони виділяють гроші з місцевих кошторисів на навчання дітей лише для того, щоби вони залишили домівку щойно з’явиться така можливість.
У 2007-2008 рр. же, японський уряд знайшов розв’язання проблеми відтоку потенційних платників місцевих податків: у державі була пущеною в дію програма ふるさと納税 (“Фурусато нудзеі”) — сплати податків рідному місту. Скориставшись нею, будь-який громадянин Японії може пожертвувати до 40% від суми річного місцевого податку, й, у відповідь, отримати звільнення від оплати до 40% – ¥2000 (~ ₴475) збору за місцем проживання. Таким чином, уже у 2020, малі міста зібрали близько ¥672.5 мільярдів (~ ₴159 млрд) пожертв від мешканців найбільших агломерацій.
Популярність сплати частки податків у бюджети малих міст росте, не в останню чергу, через присутність у японській культурі традиції обміну подарунками.
Оскільки поняття “рідного міста” не є жодним чином законодавчо закріплено, дехто з японців воліє надсилати кошти містечкам, що приваблюють своєю пропозицією подарунків.
З усім тим, зауважмо: більшість гостинців від префектур є скоріше прозаїчними, й дарують їх із метою експортувати частку місцевого колориту. Серед мешканців віддалених префектур, багато хто відчуває, що молоді люди, що полишають домівку та їдуть у Токіо, втрачають ланку зі своєю локальною ідентичністю. Понад те, дарування чогось сповненого духом певного місця, грає й освітню роль, дозволяючи японцям дізнатися більше про свою Вітчизну.
У чому же привабливість цієї системи для України?
Як і в Японії, українські регіони зіштовхуються з відтоком населення до Києва та великих міст (Харкова, Одеси, Львову). Як і в Японії, українські регіони, таким чином, зіштовхуються зі зменшенням обсягу отриманих податків.
Повторивши японський експеримент в Україні, в переможцях себе знайшли б як мешканці метрополій, так і малі громади всієї держави. Малі територіальні громади отримали б більші прибутки, інвестуючи їх у власний розвиток, тоді як громадяни поглибили б свій зв’язок із малою батьківщиною (або іншим дорогим серцю місцем) та отримали звідти щось приємне на згадку.
Понад те, можливість вибору отримувача/отримувачів податку могла б допомогти фінансуванню місцевостей, зруйнованих під час російсько-української війни. Не важко уявити як черкащанин чи хмельничанка, що працюють у Києві, надсилають гроші в Маріуполь чи Харків, аби не тільки поглибити свої знання про ті міста, але й допомогти їм із відбудовою.