De Profundis

Не секрет, що у своїй праці “Про дух законів” (1748), Шарль де Монтеск’є вперше ввів поняття “розподілу влади” на виконавчу, законодавчу та судову.
Поширено вважати, що саме ця система забезпечує найефективніше створення системи стримування і противаг, і саме тому триєдина влада вважається базою будь-якого ліберально-демократичного режиму. Проте, в світовій історії не важко знайти альтернативу цьому баченню.
Найочевидніше такій системі протиставлятиметься модель, оспівана Карлом Марксом у його “Громадянській війні у Франції “ (1871), де Маркс хвалить Паризьку комуну за відсутність чіткого розподілу між законодавчою та виконавчою гілками влади. Цієї ж відсутності поділу гілок не існувало й у Совєтському Союзі, та досі не існує в, до прикладу, Китайській Народній Республіці.

А втім, китайська конституційна теорія не завжди відповідала марксистському стандартові.

Сунь Ятсен (1866 – 1925), ідеолог китайської революції 1911 та батько-засновник Ґоміньдану (Партії націоналістів), чи не єдиний політичний діяч, якого однаково поважає як режим у Тайбеї 🇹🇼, так і в Пекіні 🇨🇳, був автором ідеї встановлення п’яти гілок влади в Китаї. І сьогодні, в Китайській Республіці (на Тайвані) існує розподіл на п’ять юанів (назва гілки китайською):

• Виконавчий юань (行政院),
• Законодавчий юань (立法院),
• Судовий юань (司法院),
• Аудиторський юань (監察院) — наглядова гілка, чиї функції частково нагадують функції вищої палати парламенту в інших державах. Має повноваження відправляти урядовців (окрім Президента та Віцепрезидента) у відставку — за згоди Судового юаня, вимагати звільнення держслужбовців, проводити аудит річного бюджету та екзаменувати й давати коригувальні поради Виконавчому юаневі. Понад те, наглядає за дотриманням прав людей та дотриманням Конституції. Складається з 29 членів, які вносяться Президентом та приймаються парламентом,
• Екзаменаційний юань (考試院) —екзаменаційна гілка, натхненна давньої китайською системою державних іспитів. Відповідає за перевірки держслужбовців та державних закладів. Понад те, відповідає за зарплатню держслужбовцям та пенсії колишнім робітникам Державної Служби. Складається з 9 членів, які вносяться Президентом та приймаються парламентом.

Сюрпризом для багатьох читачів може стати те, що 5-гілкова влада не є винятково китайською ідеєю. Іще один конституційний проєкт початку XX століття пропонував упровадити 2 додаткові гілки влади — й таке впровадження пропонувалося в незалежній Україні.

Один із найпродуктивніших та найважливіших осіб в історії української конституційної теорії, Отто Ейхельман (1854 – 1943), у своєму проєктові Конституції Української Народньої Республіки (1921), також пропонував розширити традиційну західну модель двома додатковими гілками. Згідно з його баченням, установами Федерально-Державної Організації майбутньої УНР мали стати:

• Федерально-Державна Установча влада народу УНР,
• Надзвичайне Національне Зібрання УНР,
• Федерально-Державний Парламент,
• Федерально-Державний Голова,
• Федерально-Державне Міністерство,
• Федерально-Державний Суд,
• Місцеві органи Федерально-Державного Управління,
• Федерально-Державний Контроль для перевірки прибутків і видатків Федерально-Державної Організації.

Ейхельман, таким чином, розширює традицію Монтеск’є двома додатковими гілками: контрольною та установчою.

Повноваження контрольної гілки влади в проєкті Конституції УНР, у загальному відповідають економічній частині повноважень китайського Аудиторського юаня. Ф.-Д. Контроль, на чолі якого стояла б колегія, мусив би проводити ревізію правильного надходження доходів і правильного переведення видатків по бюджету.

Установча ж влада несе для нас більший інтерес. Відповідно до проєкту Конституції, структурний склад цієї гілки був найбільшим: правом голосу користувався кожен громадянин УНР, що був старше 25 років, був працевлаштованим та був ані попередньо засудженим, ані недієздатним. Фактично, даним виключним правом голосом громадяни могли користуватися при референдумах стосовно скасування, доповнення та змін до Конституцій; понад те, в окремих випадках передбачалося, що референдуму може стосуватися й прийняття інших рішень стосовно питань, що виникають в порядку іншого законодавства, а також і в порядку Управління, Суду і Фінансового контролю в Федерально-Державній Організації.

Проєкт Ейхельмана, можна було б сказати, мав великий демократичний недолік: хоча майновий ценз і виключався як підґрунтя для збільшення ваги голосу, Отто Отович все ж передбачав прийняття закону, що міг би збільшити вагу одного виборця в залежності від його віку, сімейного стану, освіти, громадського чи державного стажу. Проте, контекстуально, навіть таку кондицію можна було б назвати надзвичайно прогресивною — особливо для Східної, постцаристської Європи.

У підсумку, надзвичайно цікавим є те, що настільки схожа ідея розширення оригінального троїстого розподілу владу двома додатковими гілками (жодного підтвердження, що п. Ейхельман був знайомий із ідеями Сунь Ятсена ми, на жаль, не маємо, а тому, хоча це й було хронологічно можливим, нічого стверджувати ми не можемо) з’явилася у двох настільки різних культурних атмосферах — в Україні та в Китаї. Характерним є те, що обидва проєкти черпали натхнення зі своєї традиції: в той час, коли китайці надихалися своїм імперським минулим: державними цензорами, давньою системою іспитів тощо, українці надихалися власними давніми демократичними традиціями. Прагнення створення гілки установчої влади стало б для УНР інституціоналізацією давньої традиції українців збиратися на віче; традиції, що має початок іще в добі племінного устрою східних слов’ян і традиції, що досі живе в душі українського народу й проявляється як у тих вічах, на яких збиралися люди на Майдані у 2013-2014 рр., так і в загальному прагненні бути почутим — згадаймо те, наскільки велику роль обіцянки проведення частих референдумів вплинули на перемогу Зеленського на виборах 2019.